У Дніпрі ветеран Валерій Чернета після звільнення зі служби видав книгу “Біг” — практичні поради для відновлення фізичного та емоційного стану людей, які пережили війну та важкі стреси. Перший примірник передано до Центральної міської бібліотеки Дніпра.
Життєвий шлях і служба
Валерій Миколайович народився у Ніжині на Чернігівщині. Після закінчення військового училища довго служив офіцером Збройних сил СРСР. У 1994 році, після навчання у військовій академії, його направили до Дніпра, яке стало для нього рідним.
Після понад двох десятиліть служби кадровий військовий став професійним рятувальником: розмінування, ліквідація підтоплень та інші надзвичайні роботи увійшли до його досвіду. Один із випадків, що лягли в основу книги, стався у 1996 році на озері, яке тоді носило ім’я Леніна. «Це було у 1996 році, коли довелося виїжджати на озеро, яке на той час носило ім’я Леніна, — зазначив ветеран-письменник.
Повномасштабне вторгнення та другий день народження
У 2014–2015 роках Чернету мобілізували під час шостої хвилі; понад рік він служив в оперативному командуванні “Схід”. 24 лютого 2022 року йому виповнилося 60, але він долучився до 128 окремої бригади територіальної оборони. 20 квітня 2022 року у бойовому рейді під Донеччиною він вижив після того, як приблизно через 15 хвилин після від’їзду групи на місце прилетіла ракета “Точка-У”; два сапери зазнали тяжких травм.
Про ту ситуацію ветеран говорив образно: «Тоді офіцеру спало на думку, що смерть, наче дрон-розвідник, постійно висить над нами. Вона поруч. Вона, наче нічний метелик, пурхає біля нас. Навіть іноді торкається нас своїми оксамитовими крилами. Треба вміти її відлякати. Хоча б на деякий час», — зазначив ветеран-письменник.
Родина, полон зятя та завершення служби
Війна вдарила по родині Чернети: його зять Микола Романюк, бойовий медик 25-ї окремої повітрянодесантної бригади, потрапив у російський полон і провів у неволі понад три роки. Повернувшись у березні 2025 року, Микола розповів про голод, моральні знущання та психологічний тиск.
Сам ветеран пережив контузії та травми колін. Вік і сімейні обставини — троє онуків та ситуація з пораненим зятем — змусили його завершити службу. “Звісно, я міг би приносити користь армії, але мусив повернутися до цивільного життя. Дався взнаки вік”, — зазначив співрозмовник.
Книга «Біг»: ідея та видання
Спочатку Чернета планував зробити збірник рекомендацій із безпеки на основі викладацького й рятувального досвіду. Після спілкування з пораненими побратимами задум ускладнився: книга має допомагати не лише фізично, а й емоційно відновлюватися.
«Біг» налічує близько 180 сторінок рекомендацій і приблизно 120 кольорових фотографій людей, з якими автор пов’язує свій життєвий біг. Видано накладом 50 примірників за власні кошти автора. Перший екземпляр подарували Центральній міській бібліотеці Дніпра; тепер охочі можуть з ним ознайомитися там.
Громадська робота та кредо
Ще у 2008 році Чернета створив волонтерський клуб “БАКС” — “Будемо активними кожної секунди”. Нині він працює зі студентами медичного університету: залучає їх до практичних завдань, допомагає облаштовувати навчальні простори та підтримує поранених військових.
Про життєве кредо автор каже просто: «Біг з прискоренням продовжується, тому будемо нарощувати ці показники, поки є сили», — зазначив ветеран-письменник. 30 червня 2026 року Валерій і його дружина Світлана відзначили 42 роки подружнього життя.
Автор сподівається, що книга стане в пригоді побратимам, ветеранам, які проходять реабілітацію, та всім, хто шукає внутрішню опору в умовах війни.
