Інна Сафронова, начальниця відділу безпілотних систем та робототехніки Головного управління ДСНС у Дніпропетровській області, керує дроном над місцями російських ударів і дистанційно оперує наземним роботизованим комплексом пожежогасіння. Вона служить у ДСНС понад сім років, останні три — працює з технологіями для роботи в умовах підвищеного ризику.
Як починалася робота з дронами та роботами
Першу освіту Інни пов’язано з авіацією, її перше місце роботи — міжнародний аеропорт. У 2019 році їй запропонували спробувати себе в ДСНС, і вона прийшла в навчальний пункт служби. Там працювала інструкторкою зі спеціальної фізичної підготовки, готувала нових співробітників до виконання службових завдань.
Про перехід до роботи з безпілотними авіаційними комплексами Інна каже: «У 2019 році мені запропонували піти спробувати себе в службі ДСНС. Прийшла я зовсім не в цей напрямок, а просто працювати до навчального пункту. З початком повномасштабного вторгнення я залишалася на тій же посаді. Але у 2023 році цей напрямок почав набирати обертів, стало більше застосувань безпілотних авіаційних комплексів. Мені стало цікаво спробувати: як це, що це» — зазначила Інна Сафронова.
Навчання та застосування наземної робототехніки
У 2024 році Інна опанувала ще один напрямок — наземну робототехніку. Разом із колегами з інших областей вона проходила навчання в Німеччині на заводі-виробнику в місті Фехта, де вивчала роботу безпілотного наземного роботизованого комплексу пожежогасіння. Після підготовки фахівці отримали знання для експлуатації техніки.
Комлекс передали підрозділу у 2025 році. Рятувальники почали використовувати його під час масштабних пожеж, зокрема на нафтобазах і складських об’єктах, що постраждали від російських атак. Інна підкреснює, що роботизована техніка не замінює людей, а допомагає їм працювати на безпечнішій відстані: «Вони не для заміни особового складу. Ні, ні в жодному разі. Роботизовані комплекси — це для допомоги, для того, щоб полегшити роботу особового складу і в деяких моментах гарантувати його безпеку. Цим комплексом можна гасити пожежі з більш віддаленої відстані. Якщо це нафтобаза, то там висока температура і велика загроза здоров’ю та життю людини. Тому використовуємо комплекси, щоб зберегти здоров’я та безпеку особового складу» — зазначила Інна Сафронова.
Перші виїзди: ризики, детонації, повітряні тривоги
Один із перших виїздів із наземним роботом був після російського удару по об’єкту в Дніпропетровській області. Після влучання почалася детонація, уламки розліталися на 200–300 метрів, і рятувальники не могли наблизитися для ефективного гасіння. «Ми приїхали, був приліт і подальша детонація. Розліт був на 200–300 метрів — конструкцій, усього, що могло бути. Особовий склад не міг підійти занадто близько, тому що це небезпечно. Я працювала на роботі дистанційно, а за допомогою колеги, який підняв безпілотний авіаційний комплекс, ми могли коригувати дії робота. Було страшно. Не буду казати, що не страшно, тому що ми всі люди й розуміємо ситуацію. Але за допомогою безпілотних систем вдалося загасити пожежу, а детонація завершилася» — згадує Інна.
Інший небезпечний виїзд був під час масштабної пожежі на нафтобазі. Команда розгорнула обладнання й почала гасити, але оголосили повітряну тривогу через наближення безпілотника. Рятувальники змушені були швидко від’єднати рукави і відвести роботизований комплекс подалі. «Ми тільки розклалися, тільки підключилися, почали гасити — і включається повітряна тривога. Передають, що безпілотник повторно заходить. Ти швидко відключаєш рукави, відводиш робота якомога далі, сідаєш у машину й просто тікаєш звідти. Кажу, як є, тому що це дійсно страх і небезпека. Ми від’їхали на відносно безпечну відстань і чекали, поки закінчиться атака. А буквально через хвилин двадцять у місце, де ми спочатку стояли, був приліт» — зазначила Інна Сафронова.
Жінки в технологічних підрозділах ДСНС і сім’я рятувальниці
Інна вважає, що жінки приходять у такі сфери не лише через обставини війни, а й через інтерес і бажання спробувати нову справу. У її підрозділі працює ще одна жінка, яка виїжджає на завдання. Вона знає багато фахівчинь з інших областей, що керують дронами та наземними роботами, і відзначає підтримку колег-чоловіків. «Мабуть, це 50 на 50: і цікавість жінок, і їхній професіоналізм. Жінки приходять на службу, обирають професії, які вважаються більш чоловічими, пробують себе й розуміють, що справляються. Якщо вони можуть це робити, то чому не мають продовжувати працювати? Я також прийшла на цю посаду з цікавістю, а зараз розумію, що можу бути корисною своїм колегам і допомагати їм» — зазначила Інна Сафронова.
Позаробоче життя Інни також пов’язане з ДСНС: чоловік працює в системі, у них є донька. Родина намагається підтримувати одна одну, хоча хвилювання лишається: «У мене є донька, є чоловік, він також працює в структурі, тому розуміє всю небезпеку цієї професії. Звісно, він переживає і щоразу каже: “Може, ти не поїдеш, може, хтось інший поїде”. Так само і я йому кажу. Але ми розуміємо, що, коли потрібно їхати, ми маємо їхати. Донька дуже пишається мною, що я працюю в такій структурі, але також переживає і просить бути обережною» — зазначила Інна Сафронова.
Працюючи з безпілотними авіаційними комплексами та наземними роботизованими системами, рятувальники у Дніпропетровській області зменшують ризики для особового складу під час ліквідації масштабних пожеж і робіт після ударів. Надалі підрозділ планує продовжувати застосовувати ці технології під час виїздів на об’єкти, що зазнали атак.
